З давніх часів Окінава є універсальним полігоном, для створення максимально ефективного мистецтва бою неозброєної людини. Таким мистецтвом стало Окінава ТЕ. У морських просторах, на середині шляху між китайським островом Тайвань і Японським островом Кюсю, в 800 кілометрах від материка розкинулася гірлянда невеликих островів - архіпелаг Рюкю (Нансей), площа його всього 2,5 тис. кв. км і майже половина припадає на найбільший острів - Окінава. Слово Окінава буквально означає - "мотузок на горизонті", і цей суворий острів дійсно своїм виглядом нагадує зав'язаний у вузол мотузок, кинутий в море.

Про Окінаву відомо було порівняно мало аж до 1945 р., коли острів став місцем важких боїв між Японією і США на прикінці другої світової війни. Якщо представити Японію, Корею, Тайвань, Філіппіни у вигляді розгорнутого віяла, то Окінава припаде саме на його середину, тому до останнього часу, навіть коли військові часи пішли у минуле, острів Окінава залишився найбільшою американською військовою базою в Південно-Східній Азії, і основна причина цього полягає в тому, що Окінава займає дуже важливе стратегічне положення. Зараз, щоб покрити відстань від материка (Китаю) до Окінави, потрібно лише кілька годин, а раніше, користуючись вітром і течією, допливали за 3-5 доби. Все це робить зрозумілою роль положення острова Окінава. Населення архіпелагу, що етнічно тяжіє до японців, до цих пір зберігає свою етнографічну специфіку. Окинавці - не японці і не китайці, проте справжня історія походження корінних жителів цих островів залишається невідомою. Той факт, що Окінава знаходиться недалеко від Китаю, має найважливіше значення при розгляді питання про джерела розвитку Окінавате. Завдяки цій обставині посли, купці, ченці подорожували до континентального Китаю. У результаті такого обміну окинавці могли познайомитися з різними аспектам китайської культури, в т.ч. з китайськими бойовими мистецтвами того часу.

Середні століття

З найдавніших літературних джерел, зокрема Дадао біцзі (Записки великого острова), відомо, що розвиток відносин між Китаєм і Окінавою було налагоджено вже в 6 столітті н.е. (період імперської династії Сун), а свого піку досягло в середині 15 століття, за часів правління Окінавскої династії Се. Розвиток бойових мистецтв на Окінаві того часу розвивався у 2-х напрямках: цюань фа (китайські системи бою) і то де (окинавські бойові мистецтва).

Окупація Японією

Однак 1609 приносить кінець відносинам між Окінавою і Китаєм, від яких Окінава отримувала економічну та культурну користь. Глава південно-японського клану Сацума, Шімадзу Ієхтса з дозволу японського імператора, з 3-ма тисячами самураїв, озброєних гарматами, на ста кораблях здійснив захоплення Окінави. Це був кінець Окінавскої незалежності і початок складного підкорення архіпелагу Рюкю. У 1610 році Шімадзу видає безліч заборон та указів. Населення Окінави обкладається жорстокими податками і піддається дискримінації. Однак, одна із заборон, несподіваним чином для загарбників, спричинила  потужний стимул для розвитку окінава те. Мова йшла про заборону не тільки на носіння та зберігання, а й на володіння якою-небудь зброєю, а також на заняття бойовими мистецтвами взагалі, під загрозою смертної кари. У відповідь на це, всі таємні суспільства цюань фа і то де в 1629 р. об'єдналися в єдиний союз проти японських окупантів. Наслідком цього є створення нового смертоносного мистецтва, яке виникло як комбінація всіх існуючих концепцій, назване просто ТЕ, а пізніше Окінава ТЕ. У постійних сутичках з самураями, озброєними не тільки холодною, а й вогнепальною зброєю (португальськими мушкетами) відточували бійці Окінавате своє мистецтво, в обстановці цілковитої секретності проводилося навчання і підготовка. Офіційні японські закони тієї епохи говорили: "Якщо особа нижчого стану, така, як городянин або селянин, буде винна в образі самурая мовою або грубою поведінкою, його слід відразу зарубати". Було введено поняття - "та меси гирі" (проба меча), яке давало право випробувати меч на голові будь-якої простої людини. У відповідь на це, в зіткненнях з самураями Окінавате набуває жахливу славу, проголошуючи кардинальний принцип - "іккен охіссацу" (убити одним ударом). Майстри Окінавате таємно відвідують Китай і затримуються там роками, вивчаючи найбільш ефективні стилі і перемагаючи найвідоміших майстрів. Постійне реальне вдосконалення системи, секретність і нелегальність стають супроводжуючими ознаками Окінавате аж до початку ХХ століття, хоча офіційна окупація клану Сацума закінчується в 1875 р., коли Окінава визнається складовою частиною Японії, а її населення набуває всіх цивільних прав і свобод.

19 - 20 століття

У роки Мейдзі (1867-1912) Японським урядом було видано указ про мобілізацію, у т.ч. і на Окінаві. У школах проводилися медичні огляди, і лікарі були вражені побачивши, що юнаки, які займаються Окінава ТЕ різко відрізняються від інших учнів прекрасною фізичною підготовкою. У зв'язку з цим у 1901р. на Окінаві в педагогічному училищі і в одній зі шкіл г.Сюрі були введені уроки Окінава те. Таким чином, завдяки історії свого розвитку, Окінава стала універсальним полігоном для створення максимально ефективного мистецтва бою неозброєної людини.

Коментарии